1.1 Даний документ вводить нове розуміння опромінення персоналу та населення в умовах практичної діяльності*, поділяючи це опромінення на дві категорії: поточне та потенційне.
1.2 У рамках даного документу під поточним опроміненням розуміється опромінення, яке в рамках передбаченого проектом технологічного процесу завжди супроводжує (або з високою ймовірністю може супроводжувати) практичну діяльність.
Система регламентів, що обмежує поточне опромінення, визначена розділом 5 НРБУ-97 “Радіаційно-Гігієнічні регламенти першої групи”.
1.3 Опромінення персоналу та населення в умовах практики розглядається на стадії проектування як потенційне, якщо:
- воно реалізується безпосередньо після певної непередбаченої проектним технологічним процесом події, що визначається як критична; ця подія, в свою чергу, є прямим або опосередкованим результатом порушень технології, виходів з ладу та відмов обладнання, неправильних дій персоналу, аномальних зовнішніх впливів (включаючи природні) та інших подібних процесів і явищ;
- ймовірність такої критичної події не перевищує 1?10-2 рік-1.
1.4 Відповідно до положень пп. 1.1-1.3 визначення джерела іонізуючого випромінювання, що наведене у Додатку 11 НРБУ-97 стосовно практики, розширюється так, що на стадії проектування воно розглядається як джерело як поточного, так і потенційного опромінення.
1.5 Стосовно потенційного опромінення обмеженню підлягають:
- ймовірність виникнення критичної події;
- величина дози потенційного опромінення.
1.6 При регламентуванні ймовірності критичної події, остання, в загальному випадку, оцінюється з урахуванням імовірностей* всіх можливих окремих критичних подій, виникнення кожної з яких неминуче супроводжується опроміненням. Після реалізації критичної події людина опиняється у полі цього опромінення з імовірністю, яка дорівнює одиниці.
1.7 Такого роду регламентування базується на обмеженні узагальненого ризику та доз потенційного опромінення шляхом введення системи референтних ризиків та їхніх квот, референтних імовірностей і референтних дозових рівнів.
1.8 Три основних принципи протирадіаційного захисту в умовах практики (п. 1.7 НРБУ-97) стосовно потенційного опромінення формулюються таким чином.
· Принцип виправданості. Будь-яка практична діяльність, внаслідок якої можливе потенційне опромінення людей, не повинна здійснюватися, якщо вона не є більш корисною для осіб, які опромінювалися, та суспільства в цілому, у порівнянні зі шкодою, яку ця діяльність може завдати як нинішньому, так і майбутнім генераціям у зв'язку з можливим виникненням критичної події.
· Принцип неперевищення. Усі види практичної діяльності, що підлягають санітарному нагляду, не повинні супроводжуватися перевищенням тих значень доз та імовірностей потенційного опромінення, що регламентуються цим документом.
· Принцип оптимізації. Ймовірності критичних подій та дози потенційного опромінення, а також і кількість осіб, які можуть опинитися у сфері впливу подібних джерел, повинні бути настільки низькими, наскільки це можливо з урахуванням економічних та соціальних факторів.
1.9 Принципи протирадіаційного захисту в редакції п. 1.8 застосовуються на стадії планування практичної діяльності. Однак після реалізації критичної події система протирадіаційного захисту населення повинна терміново перебудовуватися відповідно до принципів обгрунтування втручань у
випадку радіаційно-ядерних аварій (п. 1.10 та розділ 7 НРБУ-97). Загальні вимоги до дій персоналу в цих умовах регламентуються пп. 7.12-7.21 НРБУ-97.
1.10 Застосування принципів неперевищення й оптимізації для джерел потенційного опромінення має бути спрямоване на те, щоб після їх реалізації дози опромінення населення виявилися нижчими за рівні виправданості при втручаннях.
1.11 Залежно від видів і масштабів наслідків реалізації різноманітних критичних подій, плануючи практичну діяльність, встановлюють чотири групи джерел потенційного опромінення.
Перша група. Джерела потенційного опромінення, що можуть спричинити опромінення окремого індивіда або обмеженої групи людей. Реалізація потенційного опромінення від цієї групи джерел є головною причиною “радіаційних нещасних випадків на виробництві”, а також променевих травм у осіб з населення, що опинилися в ситуації випадкового контакту з загубленими (викраденими) джерелами іонізуючого опромінення.
Друга група. Джерела, пов'язані з радіаційними аваріями, наслідками яких можуть стати:
- опромінення значних контингентів населення;
- радіоактивне забруднення об'єктів довкілля.
Третя група. Джерела, реалізація потенційного опромінення від яких пов'язана з подіями, які можуть відбутися в майбутньому (у тому числі і віддаленому) на звільнених від санітарного нагляду об'єктах внаслідок природних аномальних процесів і катастроф, а також ненавмисних втручань людини, у зв’язку з чим під опромінення може підпадати населення, що опинилося в момент цієї події в полі дії подібного джерела. Цей тип ситуацій повинен враховуватися при проектуванні сховищ радіоактивних відходів (РАВ).
Четверта група. Особливий випадок джерел потенційного опромінення пацієнтів, яким проводять радіорентгентерапевтичні та радіорентгендіагностичні процедури.
1.12 Головні відмінності між джерелами першої, другої та четвертої груп, з одного боку, та джерелами третьої групи – з іншого, пов’язані з різницями в системах регламентів потенційного опромінення, які полягають у наступному.
· Потенційне опромінення від джерел першої, другої та четвертої груп розглядається тільки в період зберігання санітарного нагляду: на стадіях пусконалагоджувальних робіт, експлуатації об'єкту, а також після припинення його функціювання, в тому числі і в процесі виведення об'єкту з експлуатації.
· Для сховищ РАВ, що функціонують (навіть тих, що припинили прийом відходів і експлуатуються в режимі консервації), існує ймовірність реалізації потенційного опромінення від джерел першої та другої груп, а після виведення сховища, яке функціювало у режимі захоронення, з експлуатації (і надання йому повного або обмеженого звільнення) виникає можливість реалізації потенційного опромінення від джерел третьої групи.
· При проектуванні будь-яких об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями висока надійність проти-аварійних систем повинна забезпечити зниження ймовірностей потенційного опромінення від джерел першої, другої та четвертої груп до і нижче регламентованих референтних значень.
· Відповідні розрахункові процедури для кожного типу подібних об'єктів (технологій) встановлюються спеціальними нормативно-регламентуючими докумен-тами*. Стосовно джерел третьої групи відповідні процедури використовуються для отримання розрахункових оцінок доз потенційного опромінення, величина яких не повинна перевищувати значень референтних дозових рівнів.
* далі, скорочено, “практика”.
* Критична подія є поєднанням множин окремих критичних подій.
* Наприклад, стосовно атомних електростанцій, що проектуються, відповідні протиаварійні регламенти повинні міститися у СП АЕС, у “Загальних вимогах до проектування АЕC”, у відповідних Стандартах на проектну документацію, тощо.
|
|