ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА ФОРМУВАННЯ РІШЕНЬ ЩОДО ВИДІВ ЗАХОРОНЕННЯ РАВ

Д.3.1  На схемі рисунка Д.3.1. подано загальну структуру ітераційного процесу прийняття рішень відносно допустимості захоронення даних РАВ у сховищах поверхневого типу.

Д.3.2  Як видно із схеми Рис. Д.3.1, першим кроком у процедурі вибору та обгрунтування є визначення мети:

- можливість (неможливість) здійснювати захоронення даних РАВ у спорудах поверхневого типу;

- обговорення варіантів звільнення (повне, обмежене або обмежене зі спеціальними вимогами) через 300 років після захоронення;

- розгляд ландшафтно-географічних, гідрогеологічних, соціально-економічних та інших умов на тій території, де планується відведення дільниці під сховище, з точки зору природоохоронної та соціально-економічної прйнятності подібного рішення.

Д.3.3  Далі процедура повинна містити:

- розгляд властивостей РАВ і локальних характеристик майданчика для майбутнього сховища;

- встановлення необхідних для розгляду в даній ситуації сценаріїв, які можуть спричинити критичні події, пов'язані з природними процесами і ненавмисним втручанням людини, а також оцінка їхньої імовірності;

- отримання розрахункових дозових оцінок відповідно до референтних сценаріїв опромінення (Додаток 4) (звичайно за допомогою спеціального узгодженого з органами санітарного нагляду програмно-математичного апарату);

- інтерпретація отриманих розрахункових дозових оцінок та порівняння їх з регламентами безпеки, відповідно до поверхневих захоронень.

Д.3.4  На схемі Рис. Д.3.1 особливо виділений ряд головних альтернативних результатів інтерпретації кінцевих оцінок:

-     чи задовольняють оцінки імовірності реалізації критичних подій регламенту: неперевищення ймовірності 1?10^-2 рік^-1; у випадку невиконання цієї умови опромінення від такого джерела слід вже розглядати як поточне і далі перевірити, чи задовольняють очікувані дози умові неперевищення їх регламенту для поточного опромінення: 10 мкЗв ^. рік^-1; невиконання також і цієї другої умови означає, що поверхневе захоронення неприпустиме;

-     чи відповідають отримані розрахункові дозові оцінки регламентам і обмеженням, які накладаються цим документом на прийняття рішення про поверхневе захоронення РАВ, що розглядаються, у даному конкретному місці; якщо відповідь позитивна, то приймається рішення про допустимість поверхневого захоронення; у цьому випадку встановлюється також, який варіант звільнення можливий через 300 років стосовно даної конкретної ситуації (див. схему на Рис. Д.3.2);

-     якщо отримані розрахункові дозові та імовірнісні оцінки не відповідають встановленим регламентам і обмеженням, то наступним важливим кроком є розгляд питання про можливість і необхідність нових ітерацій, але з переглянутими (модіфікованими, уточненими) наборами параметрів; подібний перегляд доцільний лише у тому випадку, якщо вдається справді уточнити характеристики РАВ, отримати більш детальну історико-геологічну та гідрологічну інформацію про дану місцевість, нарешті, залучити до розгляду більш надійні відомості про бар'єрні властивості конструкцій і матеріалів запланованої інженерної споруди;

-     якщо всі розумні можливості перегляду й модифікації параметрів вичерпані, то приймається рішення про недопустимість поверхневого захоронення.

Д.3.5  Надзвичайно важливими для прийняття рішень є результати зіставлення отриманих розрахунково-сценарних оцінок з регламентами, встановленими цим документом. Тому на Рис. Д.3.2 показана детальна структура як самих цих регламентів, так і їх місце у загальній процедурі прийняття рішень.

        Далі окремі блоки цієї схеми роз'яснюються більш докладно:

·        У правій частини схеми на рисунку Д.3.2 виділені чотири блоки, що відображують форми звільнення РАВ, які надаються Державним регулюючим органом: “повне”, “обмежене”, “обмежене зі спеціальними вимогами”, а також випадок, коли протягом заданого періоду “звільнення” “не надається” ні в одній з названих форм.

·        У лівій частині схеми демонструється, з якого роду регламентами необхідно зіставляти проектні значення доз потенційного опромінення (ненавмисне втручання людини, природні процеси та явища).

·        Рівні доз, оцінені для різноманітних сценаріїв реалізації потенційного опромінення, порівнюються з встановленими (п. 4.2.3) референтними дозовими рівнями А та Б:

-        “вище рівня А” – звільнення не надається ні за яких обставин;

-        “нижче рівня Б” – форма звільнення може бути будь-яка, залежно від поєднання інших проектних показників поточної та майбутньої радіаційної обстановки у місці розташування сховища РАВ, а також запропонованих конструктивно-технологічних рішень і властивостей РАВ;

-        нарешті, при попаданні розрахункових (проектних) доз потенційного опромінення в інтервал значень між рівнями А та Б, звільнення може надаватися лише у формі обмеженого зі спеціальними вимогами.

·        До групи блоків, об'єднаних терміном “регламенти” належить також рівень допустимого поточного опромінення, що дорівнює 10 мкЗв на рік, неперевищення якого є необхідною умовою надання звільнення.

·        Обов'язковою у схемі прийняття рішень є процедура зіставлення проектних радіаційних характеристик РАВ з рівнями вилучення, встановленими ОСПУ.

·        У нижній правій частині схеми показані три блоки овальної форми, що демонструють три типи рішень відносно можливості (або неможливості) захоронення даних РАВ у сховищах поверхневого типу. Ці три варіанти рішень формулюються так:

-        “захоронення допускається в поверхневих сховищах” (що, проте, не забороняє використовувати для захоронення сховища глибинного типу);

-        “найбільш прийнятним є глибинне захоронення” (при певному поєднанні умов, які допускають обмежене звільнення зі спеціальними вимогами, можливі також рішення про захоронення РАВ у поверхневі сховища);

-        властивості РАВ і зіставлення проектних радіаційних показників з регламентами такі, що “захоронення можливе лише в глибоких стабільних геологічних формаціях”.

·        Фонове штрихування блоків, що відповідають формам звільнення і видам захоронень, на схемі виконано так, щоб ці блоки можна було легко зіставити з двома основними типами РАВ (“короткоіснуючі” та “довгоіснуючі”), які визначені Законом України “Про поводження з РАВ”, 1995, та цим Документом.

·        Під типом РАВ, який на схемі коротко визначено як “такий, що визначається індивідуально”, розуміється, що можуть бути випадки, коли остаточне рішення відносно кваліфікації типу РАВ (коротко- або довгоіснуючі) встановлюється за індивідуальним погодженням з Регулюючим Органом.